Постправда: коли емоції важливіші за факти

Що таке постправда

Постправда (post-truth) — це, за визначенням Оксфордського словника, обставини, за яких люди реагують не на факти, а на емоції. Термін увів письменник Ралф Кіз ще 2004 року в книжці «Ера постправди»^[1]. Важливо: постправда — не звичайна брехня. Це «коктейль» правди й брехні, інтерпретацій та інсинуацій, який впливає не силою аргументів, а силою почуттів. Тому її так важко спростувати: вона не пропонує перевірюваного твердження, яке можна показати хибним.

Зброя російської пропаганди

Саме на цьому механізмі будується російська пропаганда. За спостереженням Маклюк, російська сторона «заряджена на емоції», на готові фрази, які практично неможливо перевірити^[2]. Підміна фактів емоціями — її ключовий інструмент: замість доказової дискусії — обурення, страх, образа, «свої проти чужих». Це пояснює, чому конкретні спростування (як-от ті, що зібрані в цьому проєкті) часто наражаються не на контраргументи, а на емоційний спротив.

Не лише відчуття: дані

Постправда — не суб’єктивне враження. Дослідження 2021 року в журналі PNAS («Зліт і падіння раціональності в мові») за допомогою комп’ютерного аналізу великих масивів текстів показало, що частка раціональних понять у мові знижується відносно емоційних, а різко цей процес прискорився після ~2007–2008 років — причому не лише в художній, а й у науковій літературі^[3]. Тобто зсув від фактів до емоцій — вимірюваний загальний тренд, яким і користуються пропагандисти.

Що це значить

Постправда — це операційна система дезінформації: спільний механізм за всіма конкретними міфами (про історію, мову, символи, війну). Розуміти його важливо, бо протиотрута тут не лише в спростуванні окремих фейків, а в поверненні до первинності факту й критичного мислення. Поки емоція важливіша за факт, брехня й далі «подорожуватиме світом, одягнена як правда».