Західна Україна під Польщею і радянський міф

Міф

Радянська пропаганда — і її сучасні переспіви — стверджують, що в 1930-ті роки українське населення Західної України, яка тоді входила до складу Польщі, мало обмежені права й заздрило своїм землякам по радянський бік кордону. Мовляв, Радянський Союз давав українцям більші можливості, ніж «панська» Польща^[1].

Конкретний приклад, який наводять прихильники цього наративу: молодий українець у Польщі нібито не мав соціального ліфта, тоді як у СРСР такий самий юнак міг вирости по соціальній драбині — стати «червоним командиром» чи головою колгоспу.

Соціальний ліфт: факти проти наративу

Перше питання, яке руйнує цю тезу: заздрити — чому саме? Колгоспній системі? У міжвоєнній Польщі зберігалася приватна власність на землю, тоді як у Радянському Союзі тривала колективізація з її розкуркуленням і Голодомором^[2].

Аргумент про відсутність кар’єрних перспектив спростовується одним фактом: віце-маршалом польського Сейму — заступником голови парламенту — був українець^[3]. Ідеться про Василя Мудрого (1893–1966), голову Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО), якого обрали віце-маршалком Сейму у 1935 році й переобрали після виборів 1938-го. Це цілком пристойна кар’єрна сходинка — недосяжна, до речі, для будь-якого українця в умовах радянської однопартійної системи.

Так само хибним є твердження про брак української освіти. У Польщі існували українські школи, двомовні школи й польські школи — як у будь-якій цивілізованій державі того часу^[4]. Кількість українських шкіл справді скорочувалася під тиском польської влади наприкінці 1930-х, але сама система національної освіти працювала. Не здобути освіту в тодішній Польщі (як і в СРСР) можна було хіба через брак бажання або через життя на віддаленому хуторі без доступу до школи.

Тому всі ці аргументи, як прямо каже автор відеодиспуту, «висмоктані з пальця»^[5].

«Сталін відтягував війну»

До того ж наративу примикає інший міф — нібито вигідний німецький кредит дозволив Сталіну «відтягнути» початок війни й краще підготуватися. Це перевертає причинно-наслідковий зв’язок. Те, що і Гітлер готувався напасти на Сталіна, і Сталін на Гітлера, — спільне місце для всіх істориків, які серйозно займаються Другою світовою війною. Сталін війну не відтягував — він її наближав^[6].

Чому це працює як пропаганда

В основі всіх цих тверджень — стала схема радянського наративу: Радянський Союз зображується центром добра, а умовний Захід, зокрема й Польща, — центром зла. Під цю схему підганяються будь-які аргументи, які не спираються на джерела^[7].

Розуміння цього механізму важливе не лише для оцінки минулого: та сама бінарна оптика «СРСР/Росія — добро, Захід — зло» лежить в основі сучасної кремлівської пропаганди про Україну.