Карпатська Україна 1939: держава, яку роздавили
Автономія, яку почали кроїти
Карпатська Україна постала як автономія в складі Чехословаччини; уряд очолив Августин Волошин — священник, педагог і державний діяч. Уже восени 1938-го її почали кроїти: Перший Віденський арбітраж (2 листопада 1938) за рішенням арбітрів — нацистської Німеччини та Італії — віддав Угорщині частину території, зокрема Ужгород, Мукачево й Берегове[1]. Офіцінський проводить пряму паралель: великі держави, що за столом ділять чужу землю, — «щось схоже ми бачимо щодо України» сьогодні.
Карпатська Січ
Автономію треба було захищати — угорські й польські диверсанти вели операції вздовж кордону. Для оборони постала Карпатська Січ: легальна парамілітарна громадська організація, що формувалася переважно з молоді[2].
Незалежність: 14–15 березня 1939
Розв’язка настала разом із крахом Чехословаччини. Коли 14 березня 1939 року Гітлер наказав окупувати Чехію, а угорські війська пішли в наступ, прем’єр Волошин того ж вечора проголосив незалежність Карпатської України по радіо з Хуста. Наступного дня, 15 березня 1939 року, у Хусті зібрався Сойм, який проголосив суверенітет, ухвалив Конституцію й обрав Волошина президентом[3]. Вибори перед тим відбувалися під міжнародним спостереженням — за ними стежили десятки журналістів.
Оборона і зрада «гарантів»
Волошин розпорядився оборонятися: чехословацька дивізія (близько 20 000) могла дати відсіч, але проти неї Угорщина кинула 40-тисячне угруповання. З Праги натомість надійшов наказ на евакуацію. А Німеччина — формальний гарант територіальної цілісності — стала на бік Угорщини[4]. Опір придушили за кілька днів. Демократично обрану державу роздавили не у відкритому бою, а за домовленістю великих держав.
Що це значить
Карпатська Україна проіснувала недовго — але вона була: з парламентом, конституцією, президентом, армією й волею до незалежності. Це пряме спростування міфу, що українці «не здатні до державотворення». А спосіб, у який її знищили — мовчазний дозвіл сильних на анексію слабшого, — лишається болісно впізнаваним і через вісімдесят років.
Пов'язані персоналії
- Роман Офіцінський — Доктор історичних наук, професор Ужгородського національного університету
Посилання
- [1] узагальнення
Карпатська Україна постала як автономія в складі Чехословаччини (Августин Волошин — прем'єр). Перший Віденський арбітраж (2 листопада 1938) за рішенням арбітрів — нацистської Німеччини та Італії — віддав Угорщині частину її території, зокрема Ужгород, Мукачево й Берегове. Офіцінський проводить пряму паралель: щось схоже ми бачимо щодо України сьогодні.
Повернутися до тексту - [2] узагальнення
Для захисту автономії від угорських і польських диверсантів постала Карпатська Січ — легальна парамілітарна громадська організація, що формувалася з молоді.
Повернутися до тексту - [3] узагальнення
Коли 14 березня 1939 року Гітлер наказав окупувати Чехію, а угорські війська пішли в наступ, прем'єр Волошин увечері 14 березня проголосив незалежність Карпатської України по радіо з Хуста. Наступного дня, 15 березня 1939 року, у Хусті зібрався Сойм, який проголосив суверенітет, ухвалив Конституцію й обрав Волошина президентом. Вибори перед тим відбувалися під міжнародним спостереженням.
Повернутися до тексту - [4] узагальнення
Волошин розпорядився оборонятися: чехословацька дивізія (близько 20 000) проти 40-тисячного угорського угруповання. Але з Праги надійшов наказ на евакуацію. Німеччина, формальний гарант територіальної цілісності, стала на бік Угорщини. Демократично обрану державу роздавили за домовленістю великих держав.
Повернутися до тексту
Джерела
- книга (1997) Carpatho-Ukraine in the Twentieth Century: A Political and Legal History — Harvard Ukrainian Research Institute Політико-правова історія Карпатської України з перших уст — автор очолював представництво Карпатської України при федеральному уряді в Празі (Harvard UP, 1997; ISBN 978-0916458867).