Пакт Молотова-Ріббентропа

Пакт Молотова-Ріббентропа — договір про ненапад між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною, підписаний 23 серпня 1939 року. Офіційно це був договір про ненапад строком на 10 років. Але справжнє значення пакту полягало не в його публічній частині.

Таємний протокол

До договору додавався таємний протокол, складений двома мовами — німецькою та російською. До протоколу була додана карта, на якій лініями було позначено розподіл сфер впливу між двома тоталітарними державами у Східній Європі. На карті стояли підписи Сталіна та Ріббентропа.

Згідно з протоколом, Радянський Союз отримував сферу впливу над Фінляндією, Естонією, Латвією, Литвою, Східною Польщею та Бессарабією. Ці домовленості фактично стали планом розподілу Європи, який обидві сторони почали реалізовувати вже за тиждень — з нападу на Польщу.

«Мюнхен був перший»: розбір аргументу

Поширений аргумент кремлівської пропаганди: мовляв, західні держави самі віддали Гітлеру Чехословаччину в Мюнхені 1938 року, тож пакт був лише вимушеною відповіддю. Це маніпуляція, яка зрівнює речі різної природи. Мюнхенська угода була помилковою спробою умиротворення — поступкою заради уникнення великої війни. Пакт Молотова-Ріббентропа був договором про розподіл Європи між двома диктатурами^[1]: Мюнхенська змова не привела до початку війни, а пакт — привів безпосередньо^[2].

Внесок Сталіна у прихід Гітлера до влади почався ще раніше. Перед виборами до Рейхстагу німецькі комуністи й соціал-демократи традиційно йшли разом, але за особистою командою Сталіна комуністи пішли окремо — соціал-демократів було оголошено «прислужниками капіталізму». Розкол лівого електорату дав Гітлеру шанс, і він ним скористався^[3].

Реакція радянського суспільства

Для радянських людей пакт став шоком. Протягом років офіційна пропаганда зображувала нацизм як головного ворога, виховувала ненависть до фашизму. І раптом — договір про дружбу з тим самим ворогом.

Проте люди мовчали. У тоталітарній державі відкритий протест був неможливий. Як писав Пушкін у “Борисі Годунові” — “народ мовчить”. Ця формула точно описує реакцію радянського суспільства.

Пропагандистський розворот

Пропаганда здійснила стрімкий розворот. Якщо раніше нацизм засуджувався як абсолютне зло, то після підписання пакту в’ячеслав Молотов на офіційному рівні заявив: “Нацизм — це ідеологія. Як можна боротися з ідеологією?” Ця фраза зафіксувала цинізм сталінського режиму, який перетворював ідеологічні принципи на інструмент поточної політичної кон’юнктури.

Пакт Молотова-Ріббентропа залишається одним з найбільш промовистих прикладів змови двох тоталітарних режимів, що безпосередньо призвела до початку Другої світової війни та трагедії мільйонів людей у Східній Європі.