«Русскій» колабораціонізм: що Кремль приховує
Масштаб, який стирає Кремль
За оцінкою історика Ладо Хведелідзе, у поліцаях на окупованих територіях служило не менше 1,5 мільйона осіб, а «хіві» (добровільних помічників вермахту) було від 800 тисяч до мільйона. Радянський Союз і росіяни виявилися, за його словами, «найбільш насиченим колаборантами» етносом — більшого відсотка не було ні у Франції, ні в Бельгії, ні в Нідерландах[1].
Цифри щодо колаборації дискусійні. Сучасний історик Марк Едель рахує лише добровільних перебіжчиків серед радянських військовополонених у 117–318 тисяч, а загальне число тих, хто служив німцям (хіві, поліція, військові формування), оцінюють приблизно в мільйон. Але навіть за обережними підрахунками йдеться про сотні тисяч — масштаб, несумісний із міфом про «російський народ-переможець без жодної плями».
Міф і реальність «армії Власова»
Найвідоміший символ — генерал Андрій Власов. Поширений образ «чи не мільйонної армії Власова, що воювала з 1941 року», — міф: Власов, генерал-лейтенант РСЧА, перейшов на бік німців лише після полону, а Російська визвольна армія (РОА) як реальна сила сформувалася пізно, ближче до кінця війни[2]. РОА воювала під біло-синьо-червоним триколором — тим самим, що сьогодні є державним прапором Росії.
Локотська «республіка» і РОНА
Найбільший осередок колаборації — Локотська «республіка» на Орловщині (понад 2 млн населення). Її кістяк склали колишні червоноармійці, голови колгоспів і навіть члени ВКП(б); Воскобойников заснував там «російську фашистську партію». Збройні сили — РОНА (Російська визвольна народна армія) — налічували понад 25 тисяч осіб, і німці визнали Локоть як «республіку»[3].
Коли німецькі танки ввійшли в Локоть, їх зустрічали хлібом-сіллю — але не під червоними прапорами, а під біло-синьо-червоним триколором, прапором сучасної Російської Федерації; почесна варта стояла в радянській формі з нашивками РОНА[4].
Камінський: від «героя» до карателя
На чолі стояли Воскобойников і Бронислав Камінський — колишні члени ВКП(б). Камінський, що раніше брав участь у придушенні Тамбовського повстання як «герой» Червоної армії, очолив РОНА[5]. Згодом його бригаду включили до Ваффен-СС; вона уславилася звірствами, які шокували навіть есесівців, — зокрема різаниною в районі Охота під час Варшавського повстання 1944 року. Самі німці зрештою віддали Камінського під трибунал і розстріляли. Це не «визволителі», а карателі.
Що це значить
Історія «русского» колабораціонізму — пряме дзеркало до кремлівського міфу «Україна = нацисти». Колаборація була в кожній окупованій країні; питання в тому, хто й навіщо про неї говорить. Росія, що зробила «перемогу над нацизмом» осердям державної ідеології, водночас підняла прапор власних колаборантів і приховує власний масштаб співпраці з Гітлером. «Денацифікація» в устах держави з таким минулим — не що інше, як проєкція.
Пов'язані персоналії
- Ладо Хведелідзе — Доктор історичних наук, історик (Франція)
Посилання
- [1] узагальнення
По оценке Хведелидзе, в полицаях служило не менее полутора миллионов человек, а «хиви» (добровольные помощники вермахта) — от 800 тысяч до миллиона. Именно Россия (Советский Союз) оказалась самым «коллаборационистски насыщенным» этносом — большего процента коллаборантов не было ни во Франции, ни в Бельгии, ни в Нидерландах.
Повернутися до тексту - [2] узагальнення
Распространённый образ «чуть ли не миллионной армии Власова, воевавшей с 1941 года» — миф. Андрей Власов, генерал-лейтенант РККА из крестьянской семьи, перешёл на сторону немцев лишь после пленения, а Русская освободительная армия как реальная сила сложилась поздно, ближе к концу войны.
Повернутися до тексту - [3] узагальнення
В Локотской «республике» (Орловщина, более 2 млн населения) костяк коллаборационизма составили бывшие красноармейцы, председатели колхозов и даже члены ВКП(б); Воскобойников создал «русскую фашистскую партию». Её вооружённые силы — РОНА (Русская освободительная народная армия) — насчитывали более 25 тысяч человек, и немцы признали Локоть как «республику».
Повернутися до тексту - [4] узагальнення
Когда немецкие танки вошли в Локоть, их встречали хлебом-солью под флагами не красными, а бело-сине-красным триколором — флагом современной Российской Федерации; почётный караул стоял в советской форме с нашивками РОНА.
Повернутися до тексту - [5] узагальнення
Во главе Локотской республики стояли Константин Воскобойников и Бронислав Каминский — бывшие члены ВКП(б). Каминский ранее участвовал в подавлении Тамбовского восстания как «герой» Красной армии, а затем возглавил коллаборационистское движение РОНА.
Повернутися до тексту
Джерела
- книга (2017) Stalin's Defectors: How Red Army Soldiers became Hitler's Collaborators, 1941–1945 — Oxford University Press Сучасне академічне дослідження радянської колаборації (Oxford UP, 2017; ISBN 978-0-19-879855-7). За оцінкою Еделя, лише добровільних перебіжчиків серед радянських військовополонених було 117–318 тисяч; загальне число колаборантів (хіві, поліція, військові формування) сягає близько мільйона.